Вітаємо! На зв’язку команда МедіаДоказу
Після публікацій ви часто нас просите звернути увагу на певну закупівлю або написати запит на зарплатню якогось посадовця
Оскільки ми фізично не встигаємо подати усі запити, які ви нас прохаєте, пропонуємо спробувати новий формат. У цьому гайді ми розкажемо вам, як писати запити, щоб ви могли отримати потрібну інформацію від посадовців вашої громади самостійно.
Що таке запит на публічну інформацію?
Запит на інформацію – це прохання будь-якої людини до розпорядника надати публічну інформацію, що знаходиться у його розпорядженні (частина перша статті 19 Закону «Про доступ до публічної інформації»).
Цей же Закон дає таке визначення публічної інформації: відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні посадових осіб. Тобто до публічної інформації відносимо: текстові документи, електронні документи, відеозаписи, аудіозаписи.
У вашому запиті ви можете прохати копії документів, скільки коштів виділено на щось (на освіту, на ремонт доріг, на закупівлю саджанців, які висадять перед мерією тощо).
Під час надсилання запиту важливо пам’ятати, що розпорядник не повинен спеціально створювати чи збирати ті чи інші відомості у відповідь на ваш запит. Але інколи під час відповіді на запит розпоряднику потрібно зробити вибірку з різних документів (наприклад, ви попросили надати дані про зарплату міського голови за 2022 рік), часто вони трактують це як створення нової інформації і відмовляють у відповіді. Насправді тут запитувана інформація вже зафіксована і не можна вважати, що розпорядник створює нові дані. Швидше мова йде про те, що вам не хочуть надавати ці дані.
Крім того, стаття 19 Закону гарантує ваше право звернутися із запитом на публічну інформацію без пояснення причини подання запиту і незалежно від того, стосуються вас особисто запитувані дані чи ні (тобто, якщо ви прохаєте надати договір на капремонт даху дитячого садочку у вашій громаді, вам не можуть відмовити через те, що ваша дитина не ходить до цього садочку чи через те, що у вас взагалі немає дітей).
Що повинно бути у запиті на інформацію?
Запит пишеться у довільній формі. Але є елементи, які мають бути у кожному запиті:
МедіаДоказ, коли відправляє запити, також вказує на початку запиту найменування та адресу розпорядника, до якого звертається, а також вказує в темі листа та на початку листа, що це запит (інформаційний запит, запит на публічну інформацію), щоб розпорядник не сплутав його зі зверненням.
Запит може бути індивідуальним і колективним. Ви можете подати його письмово або в іншій формі (поштою, телефоном, електронною поштою, факсом). Окрім того, також існує усний запит, але практика показує, що розпорядники нерідко ігнорують такий вид запиту.
Також ви можете скористатись сайтом «Доступ до Правди». Він працює як уніфікована платформа для надсилання електронних запитів розпорядникам інформації, відповідно до Закону “Про доступ до публічної інформації”. Там з переліку можна обрати розпорядника інформації, який, на вашу думку, повинен володіти потрібною вам інформацією, і сформулювати текст запиту за формою на сайті.
До кого можна звертатись за інформацією?
Розпорядники інформації – це не конкретні люди, а установи. Розпорядниками є:
- суб’єкти владних повноважень – органи державної влади, органи місцевого самоврядування тощо;
- юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, – стосовно використання цих бюджетних коштів;
- особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, – стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків;
- суб’єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, – стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (до прикладу, водоканали, обленерго, ЖЕКи тощо).
- юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, – щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
Якщо ви не знаєте, хто володіє потрібною вам публічною інформацією, надішліть ваш запит до найближчої державної адміністрації, місцевого виконавчого комітету чи голови громади; якщо вони не мають цієї інформації, вони зобов’язані переслати ваш запит тому, хто володіє необхідною інформацією.
Хто може подати запит?
Помилково деякі наші читачі думають, що запити можуть подавати лише журналісти. Насправді запит може написати будь-хто: звичайні громадяни, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи.
А от суб’єкти владних повноважень подавати запит на доступ до публічної інформації не можуть.
Чим запит відрізняється від звернення?
Запит – це прохання надати інформацію (документ). Звернення – це прохання вчинити певні дії, викладене в письмовій або усній формі прохання вчинити певні дії. Звернення – це ваша пропозиція, зауваження, заява, клопотання, скарги.
Тобто коли ви прохаєте надати копію положення про преміювання працівників виконавчого комітету вашої громади – це запит. Коли пишете «А за які заслуги ви виписали собі такі премії? Може краще віддати ці кошти на ЗСУ?» – це звернення.
Або коли ви прохаєте надати копію розпорядження голови ОВА на проведення робіт з утримання та розвитку автомобільних доріг та дорожньої інфраструктури, що здійснюються за рахунок коштів обласного бюджету та коштів субвенції з місцевих бюджетів у 2023 році, – це запит. Коли пишете до голови громади, що ділянка дороги потребує ремонту, зазначивши перелік недоліків на дорозі, – це звернення.
Інша суттєва відмінність: на запит посадовці повинні відповісти впродовж 5 робочих днів, на звернення – до 30 календарних днів (з можливістю подовження до 45 днів).
На практиці інколи посадовці відповідають на запит як на звернення, тим самим порушуючи законодавство.
Скільки очікують відповідь на запит?
Зазвичай розпорядник інформації повинен надати вам відповідь впродовж 5 робочих днів. Якщо цього не сталося, варто нагадати про себе потворним запитом чи зателефонувати розпоряднику.
За надзвичайних умов (регулюється ч. 2 статті 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації») відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Надзвичайними умовами вважають інформацію, необхідну для захисту життя чи свободи особи, стану довкілля, щодо якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись, і загрожують безпеці громадян. Але ви повинні обґрунтувати надзвичайність умов.
Якщо ви запитуєте великий обсяг інформації, розпорядник може подовжити відповіді до 20 робочих днів (про це вас повинні поінформувати у письмовій формі). Наша практика показує, що нерідко інформація не складає великий обсяг, але розпорядники навмисно відтерміновують відповідь на 20 днів.
Як ми говорили, якщо розпорядник не має запитуваної інформації, він зобов’язаний переслати ваш запит тому, хто володіє нею. Це робиться впродовж 5 днів, і вас повинні поінформувати про це.
Чи потрібно платити за інформацію?
Інформація на запит надається безкоштовно.
Якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більше як 10 сторінок, запитувач повинен відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах норм, встановлених Кабміном. Якщо розпорядник не встановив розмір плати за копіювання та друк, інформація надається безкоштовно.
При наданні інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Обмеження доступу до інформації та трискладовий тест
Після повномасштабного вторгнення розпорядники інформації інколи не надають інформацію через загрозу національній безпеці. Але якщо поширення запитуваної інформації може нести загрозу нацбезпеці, то в цьому випадку розпорядник має застосовувати “трискладовий тест”.
Закон “Про доступ до публічної інформації ” встановлює принцип відкритості всієї інформації. “Трискладовий тест” застосовують у випадках, якщо запитувана інформація відноситься до таємної, службової чи конфіденційної.
Як пояснює медіаюристка Оксана Максименюк, розпорядник інформації може застосовувати обмеження в доступі до публічної інформації у випадку дотримання всіх перелічених далі вимог. Перша вимога: чи обмеження інформації відповідає захисту інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Друга вимога: чи розголошення переліченої інформації завдасть істотної шкоди цим інтересам, та якої саме. Третя вимога: чи шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до ЗУ «Про запобігання корупції».
Також не можуть обмежити доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по-батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
Обмеженню підлягає інформація, а не документ, тому якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Що таке суспільно необхідна інформація та суспільний інтерес?
Закон України “Про інформацію” визначає предметом суспільного інтересу ту інформацію, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
Інформація може вважатись суспільно необхідною, якщо її поширення сприяє:
- дискусії з питань, що хвилюють суспільство чи його частину;
- з’ясуванню та розумінню причин, які лежать в основі рішень, які приймає державний орган, орган місцевого самоврядування, його службова чи посадова особа;
- посиленню підзвітності і підконтрольності влади суспільству загалом;
- контролю за надходженням та витрачанням публічних коштів, розпорядженням державним або комунальним майном, розподіленням соціальних благ;
- запобіганню розтраті, привласненню публічних коштів і майна, запобіганню незаконному особистому збагаченню публічних службовців;
- захисту довкілля, виявленню завданої або можливої шкоди екології, обізнаності суспільства про дійсний стан довкілля та чинники, які на нього впливають;
- виявленню ризиків для здоров’я людей, для громадської безпеки і порядку, запобігання їм та їхнім наслідкам;
- виявленню шкідливих для людини наслідків діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб;
- інформуванню про діяльність органів публічної влади (державних органів, органів місцевого самоврядування), про їхні внутрішні правила, організацію роботи тощо;
- інформуванню про діяльність та поведінку публічних осіб, тобто людей, які обіймають посади публічної служби та/або користуються публічними ресурсами, а також, у ширшому значенні, осіб, які відіграють певну роль у громадському житті – в політиці, економіці, мистецтві, соціальній сфері, спорті чи у будь-якій іншій сфері;
- виявленню порушень прав людини, зловживання владою, корупційних правопорушень, неетичної поведінки публічних службовців, невиконання (чи неналежного, недбалого виконання) ними своїх обов’язків, дискримінації за будь-якою ознакою;
- виявленню фактів введення громадськості в оману тощо.
Визначаючи, чи є інформація суспільно необхідною, також враховують:
- особу запитувача. Якщо інформацію запитує журналіст або людина, яка, користуючись сучасними засобами комунікації, створює площадку для суспільного обговорення важливих питань, систематично інформує суспільство про суспільні події, представник громадської організації, це є додатковим аргументом на користь наявності суспільного інтересу;
- кількість осіб (фізичних чи юридичних), яких стосується запитувана інформація. Так, наприклад, інформація про структуру тарифу оплати комунальних послуг стосується кожного члена територіальної громади, на яку поширюється відповідне рішення. Тому чим більша кількість людей, на чиї права, обов’язки та інтереси впливає запитувана інформація, тим більший суспільний інтерес до неї;
- наявність суспільної дискусії на момент отримання розпорядником інформації запиту (стосується актуальної дискусії, що ведеться, у медіа, парламенті чи місцевій раді);
- час, який минув з моменту створення інформації/документа. Так, чим більше часу проходить з моменту створення інформації/документа, тим меншою, здебільшого, є потенційна шкода від розголошення і, відповідно, тим більша перевага надається розкриттю інформації;
- що менша ймовірність завдання шкоди, то більша перевага надається розкриттю інформації;
- якщо інформація стосується публічного діяча або людини, яка претендує на публічну посаду, то це додатковий аргумент на користь розкриття інформації. Така інформація може бути обмежена в доступі лише через серйозні обставини та високу ймовірність завдання істотної шкоди. Публічними діячами у цьому контексті можуть вважатись люди, які обіймають посади публічної служби (посади в державних органах, органах місцевого самоврядування) або користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). Чим вищою є посада публічної служби, яку обіймає або на яку претендує людина, то меншою є можливість обмеження доступу до інформації про неї;
- лише дуже серйозні доводи на користь суспільного інтересу в розголошенні інформації можуть переважити можливу шкоду інтересам захисту права на невтручання в особисте життя та захисту персональних даних, коли йдеться про так звані вразливі персональні дані (дані про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також дані, що стосуються здоров’я, статевого життя, біометричних або генетичних даних).
До прикладу, якщо ви запитуєте перелік наявних укриттів у вашій громаді із переліком адрес, розпорядник повинен врахувати, що переважає — шкода чи суспільний інтерес. Тобто що переважить при поширенні цієї інформації в умовах воєнного стану — те, що про неї може дізнатись ворог, чи те, що мешканці громади встигнуть евакуюватися під час атаки на місто чи селище і збережуть своє життя.
Обставини непереборної сили
Від початку повномасштабного вторгнення «обставини непереборної сили» та військова агресія рф проти України стали однією із улюблених відмовок, коли розпорядники не надають запитувачу інформацію. Як показує наш досвід та досвід наших колег, таке пояснення є необґрунтованим, адже більшість органів, які відтерміновують відповіді на запит, працюють у штатному режимі.
МедіаДоказ отримав одразу кілька схожих за змістом відповідей, де нам пояснювали, що в країні введено воєнний стан, а війна відноситься до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), тому відповідь на запит відстрочують.
Складність із «обставинами непереборної сили» полягає в тому, що фактично нам не відмовили, але необхідну інформацію теж не надали. Так само нам не пояснили, як саме ці обставини унеможливили відповісти, і якщо відповідь відтерміновують, то на який строк.
Як пояснює медіаюристка Інституту розвитку регіональної преси Оксана Максименюк, відстрочка у задоволенні запиту на публічну інформацію у зв’язку з введенням в Україні воєнного стану не може підлягати безумовному застосуванню і у всіх без винятку випадках.
За словами пані Оксани, дійсно, ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлює право розпорядника застосувати відстрочку в задоволенні запиту на інформацію у разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Обставинами непереборної сили є перешкоди, через які розпорядник не має реальної технічної можливості (відсутнє світло, знищення або пошкодження будівлі, тощо) або/та є фізична загроза життю та здоров’ю працівників (постійні обстріли тощо) надати у визначений законом строк інформацію.
Тому, якщо вам відмовили у відповіді на запит через обставини непереборної сили чи воєнний стан, ви можете оскаржити цю відмову.
Як оскаржувати порушення права на доступ до публічної інформації?
Бездіяльність або рішення розпорядника інформації можна оскаржити.
Як запитувач ви можете оскаржити:
- відмову в задоволенні запиту на інформацію;
- відстрочку задоволення запиту на інформацію;
- ненадання відповіді на запит на інформацію;
- надання недостовірної або неповної інформації;
- несвоєчасне надання інформації;
- невиконання розпорядниками обов’язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 Закону;
- інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Досвід МедіаДоказу за останні пів року показує, що дієвим інструментом може стати скарга до Уповноваженого ВР.
Для цього необхідно скласти скаргу та надіслати її на електронну адресу hotline@ombudsman.gov.ua разом із додатками (копіями запиту та копіями відповіді, якщо така була).
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю «Центру журналістських розслідувань Полтавщини «МедіаДоказ» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Коментарі
Залишити коментар
Щоб залишити коментар, вам потрібно увійти або зареєструватися на нашому сайті