Аналітика

Розслідування

Полтавщина

24.10.2023

Секретні зарплати. Де в Полтавській області чиновники приховують свої доходи

Кілька років тому відкритість даних була перемогою громадянського суспільства. Нині повномасштабне вторгнення відкотило ситуацію назад, ба більше – спростило життя деяким посадовцям.

Закритість реєстрів та відкритих даних мотивують міркуваннями безпеки – і це можна зрозуміти, коли мова йде про прифронтові області або тимчасово окуповані території. Але як щодо тилових регіонів, як-то Полтавщина, де деякі чиновники навіть не відповідають на інформаційні запити?

МедіаДоказ розіслав по всіх об’єднаних територіальних громадах області запити на публічну інформацію стосовно зарплатні тамтешніх голів – і виявилось, що третина не надала відповіді у законні строки. Вони тримають інформацію «під замком», посилаючись на воєнний стан чи обставини непереборної сили.

Чи є таке пояснення обґрунтованим, якщо виконкоми цих громад працюють у штатному режимі?

Ба більше, страждають не тільки журналісти, а й читачі. Чому? Бо якщо інформацію надають лише лояльним медіа, то навряд чи ви дізнаєтесь від них про випадки зловживання владою чи корупцію.

Якщо інформацію взагалі не надають, то ви отримуєте не всю правду – і через це ви можете прийняти неправильні рішення: не за тих проголосувати, не туди вкласти кошти або навіть не встигнути евакуюватися під час атаки на місто чи селище.

Тож як в умовах повномасштабної війни одні органи влади Полтавщини вчасно надають інформацію про свої зарплати, яка становить суспільний інтерес, а інші – зловживають темою воєнного стану. Давайте розбиратись.

Ворог напав у лютому 22-го. Далі березень, квітень, травень…. Йдуть бої. Київ на грані. Бучу було звільнено 31 березня 22-го. 2 квітня звільнення Київщини. На цей час нам ще не надають озброєння і чим все закінчиться важко спрогнозувати. По всій країні формуються ТРО, черги у військкомати. Люди рятують країну. А в цей час… Згідно статті, найбільші грошові отримання керівництва громади припадають на березень, квітень і травень… Хапали все що можна? Так виходить»

Такий коментар залишив під дописом нашого видання у соцмережі Facebook читач Іван Довбій. На той час МедіаДоказ систематично інформував мешканців Полтавщини про зарплати керівників міських та селищних рад. Допис про зарплату посадовців Ромоданівської громади активно обговорювали, серед дописувачів був і пан Іван, чиї коментарі привернули нашу увагу.

Ми списались із чоловіком у соціальних мережах. Іван підтвердив, що на початку повномасштабного вторгнення хлопці із місцевої тероборони звернулись до керівництва громади, бо «не було нічого». Натомість отримали відповідь, що “рахунки пусті”. Після того чоловік почав допомагати сам, хоча до активу громади себе не відносить. Від сільради допомогли паливом, але значно пізніше.

Тож коли з’явилась наша публікація про заробітну плату селищного голови Ромодана та його заступників, Іван дуже здивувався, адже виявилось, що рахунки були не зовсім порожніми – на премію та матеріальну допомогу посадовцям кошти у скрутний для країни час знайшлися.

Коли ми запитали Івана, можливо сільрада не змогла допомогти військовим, але у громаді роблять натомість щось інше, він запросив нас приїхати до Ромодану і пересвідчитись на власні очі.

Але пан Іван був непоодинокий у своїх коментарях. Одне з найчастіших питань, які ставлять наші читачі: «Чи при таких зарплатах допомагають військовослужбовцям?».

Інше популярне питання: «А за що?». Тут мова йде і про премії, і про матеріальну допомогу, і про так звану надбавку за Постановою Кабміну № 268 (її ще називають надбавкою «за інтенсивність» або «за напруженість та складність у роботі»). Якщо не брати до уваги відверті образи на адресу місцевих чиновників, то дуже часто читачі одразу в коментарях розповідають, чому, на їхню думку, це незаслужено.

«Зарплатня та премія дуже гарні а яка виконана робота??? Бур’янами заросло де не центр (а навіщо?) Об’їзна дорога хоч би одну ямку залатали не те що їхати пішки можна ноги поламати», – йшлося у коментарі про Гоголівську ОТГ.

«Високі досягнення це відсутність укриттів в школах у 2022 році через більш ніж пів року війни, брехня про стан шкіл, а у 2023 недолугі бла-бла про неможливість їжу приготувати в школі»», «до переліку хочу додати про куплений непотріб – комп’ютерний томограф. Що під час ковіду не працював, що в дану годину», – це вже розповідали мешканці Горішніх Плавнів.

Крім того, ми спостерігали, як у коментарях мешканці почали активно включатися у життя своїх громад: аналізувати, згідно з якими документами нараховують премії, хто з місцевих депутатів голосував за таке рішення тощо.

З чого усе починалось?

Наша редакція, яка існувала на той момент два місяці, розіслала інформаційні запити до чотирьох районних центрів області. Ми прохали надати інформацію про заробітну плату очільників цих міст, їхніх заступників, секретарів рад та керуючих справами виконкому.

Відповідь у законні строки (5 днів) надійшла тільки з міста Лубни. Кременчуцький виконком подовжив строки на 20 днів, оскільки відповідь нібито пов’язана «з пошуком інформації серед великої кількості даних та надання великого обсягу інформації». Парадоксально, але поки виконком шукав причину як подовжити строки, департаменти фінансів та ЖКГ, керівниками яких є заступники мера, змогли подати дані про себе вчасно, без додаткових зусиль.

У Полтаві відповідь перенаправили до управління обліку, звітності та матеріально-господарського забезпечення. Звідти прийшов лист, в якому говорилось, що правові підстави вважати полтавський виконком розпорядником запитуваної нами інформації відсутні. І даних ми так і не отримали.

Якщо два виконкоми надіслали відписки, «звичні» нам і до 24 лютого 2022 року, то миргородські посадовці перші, хто послався на воєнний стан та обставини непереборної сили. Зокрема, нам повідомили, що через військову агресію рф проти України та запровадження воєнного стану, розгляд запитів відстрочено. А опрацювання буде відновлено «після перемоги України та стабілізації ситуації в Україні».

Крім того, відповіді на інші запити до цього виконкому, до прикладу, про кількість гуманітарної допомоги, яку отримав Миргород, було написано ніби «під копірку» із попереднім листом.

Через кілька місяців ми поновили спробу отримати дані щодо зарплат посадовців, але вже розіслали запити по всіх містах області. Із 16 виконкомів інформацію надіслали лише половина. При цьому четверо керівників міст, які інформацію не надали, послались на «настання обставин непереборної сили» і навіть загрозу національній безпеці.

Після аналізу цих відповідей і з’явилась думка направити запити усім ОТГ Полтавщини. Щоб перевірити, як надають публічну інформацію чиновники нашої тилової області і скільки з них використовують війну як привід приховувати дані.

Усього на Полтавщині 60 міських, селищних та сільських рад. Ми розіслали їм близько 90 запитів на публічну інформацію про заробітну плату керівництва (з них приблизно 30 – це були повторні та уточнюючі запити).

Як нам перешкоджали отримати інформацію і чи нам вдалося її все-таки отримати – про це далі. А поки що спойлер: відмови ці були незаконні.

Як перебороти непереборні обставини?

«Скажи мені три головних слова», – говорить популярний мем. «Обставини непереборної сили», – відповідають деякі представники органів влади. Від початку повномасштабного вторгнення ці три слова стали однією із улюблених відмовок, коли журналістам не надають необхідну інформацію. Про це розповідають колеги з різних областей, з цим зіткнулись і ми.

МедіаДоказ отримав одразу кілька схожих за змістом відповідей (з Хорола, Карлівки, Миргорода), де нам, мов малечі, пояснювали, що в країні введено воєнний стан, а війна відноситься до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), тому відповідь на запит відстрочують.

Складність із «обставинами непереборної сили» полягає в тому, що фактично нам не відмовили, але необхідну інформацію теж не надали. Так само нам не пояснили, як саме ці обставини унеможливили відповісти, і якщо відповідь відтерміновують, то на який строк.

Як пояснює медіаюристка Інституту розвитку регіональної преси Оксана Максименюк, відстрочка у задоволенні запиту на публічну інформацію у зв’язку з введенням в Україні воєнного стану не може підлягати безумовному застосуванню і у всіх без винятку випадках.

За словами пані Оксани, дійсно, ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлює право розпорядника застосувати відстрочку в задоволенні запиту на інформацію у разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Обставинами непереборної сили є перешкоди, через які розпорядник не має реальної технічної можливості (відсутнє світло, знищення або пошкодження будівлі, тощо) або/та є фізична загроза життю та здоров’ю працівників (постійні обстріли, тощо) надати у визначений законом строк інформації.

Історія листування з цими трьома міськрадами була довгою. Кожній ми відправили мінімум по три запити, відповіді на які свідчать про вибірковість посадовців міськрад. І що воєнний стан – це лише причина відмовляти журналістам.

Посудіть самі: на перший запит про зарплатню керівництва міста у 2022 році міський голова Миргорода Сергій Соломаха відтермінував відповідь через обставини непереборної сили, а на другий, з цим же проханням, – відповів. На третій – з проханням надати зарплату за перші місяці 2023-го року – знову послався на воєнний стан та обставини непереборної сили.

У січні 2023 року у Карлівській міській раді нам спочатку повідомили, що подовжують строк розгляду запиту у зв’язку з великим обсягом інформації (цей лист підписав в.о. міського голови, перший заступник Михайло Кобченко). У лютому надійшла друга відповідь, де вже зазначалось, що не можуть надати інформацію через обставини непереборної сили. Цей лист направив т.в.о. міського голови, секретар ради Сергій Бобрицький. На третій лист – у липні – нам взагалі не відповіли.

У випадку із Хорольським виконкомом спершу нам повідомили, що у зв’язку із російською агресією та введенням воєнного стану відповідь відтерміновують.

Через кілька місяців ми направили запит знову. Нам надали інформацію, з яких складових складається заробітна плата керівництва Хорола, згідно з якими постановами Кабміну та положеннями виконкому ці складові нараховують. Крім того, ми дізнались, що посадовці Хорола щорічно заповнюють декларації про майно та доходи на сайті НАЗК, а от самих розрахунків у листі не було. На прохання уточнити відповідь і надати суми виплат – нам продублювали попередній лист, а наприкінці додали припис, що ми повинні дочекатись змін у законодавстві до відкритого доступу до декларацій держслужбовців.

У підсумку щодо всіх трьох випадків ми звернулись до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубенця зі скаргою – після того нам надали необхідні дані (Хорол і Миргород електронною поштою, а Карлівка – звичайною).

Зарплата як загроза національній безпеці

Після початку російського повномасштабного вторгнення у місті Горішні Плавні сталося три події. Настоятель місцевого собору УПЦ (МП) у Горішніх Плавнях переконував матір вбитого росіянами воїна, що йде не війна, а “спецоперація”. Начальник Полтавської ОВА Дмитро Лунін підписав розпорядження, де владі Горішньоплавнівської громади рекомендували демонтувати дві стели з назвою «Комсомольськ» при в’їздах до Горішніх Плавнів, що стоять із 2016 року, відколи місто перейменували в межах декомунізації (тоді ж мерія намагалась визнати рішення Верховної Ради про перейменування міста незаконним, але програла суд). Ну і журналістки МедіаДоказу попросили в місцевого виконкому дані про зарплатню міського голови та його заступників.

Як думаєте, що з цього, на думку міського голови Горішніх Плавнів, може нести загрозу національній безпеці?

Із виконкомом Горішніх Плавнів у нас, мабуть, було найдовше листування. Усього направили п’ять запитів. На кожен отримували одну й ту саму відповідь, що надання публічної інформації про зарплатню керманичів Горішніх Плавнів «в період воєнного стану може становити загрозу життю та здоров’ю цих працівників, їх рідних та близьких, спричинити злочини та бути загрозою національній безпеці».

Про загрозу національній безпеці нам повідомили і в кременчуцькому виконкомі. Це був інший запит, не про заробітну плату, а з проханням надати копію затвердженого рішення виконкому про виділення коштів зі Спеціального фонду територіальної громади. На що нам повідомили, що надати інформацію не можуть, бо вона «може бути використана ворогом для завдання шкоди, як громадянам України, так і національній безпеці територіальної громади, а також і всієї держави».

Як пояснює медіаюристка Оксана Максименюк, якщо поширення запитуваної інформації може нести загрозу нацбезпеці, то в цьому випадку розпорядний має застосовувати “трискладовий тест”.

Закон “Про доступ до публічної інформації ” встановлює принцип відкритості всієї інформації, а “трискладовий тест” застосовують у випадках, якщо запитувана інформація відноситься до таємної, службової чи конфіденційної.

Як пояснює далі пані Оксана, розпорядник інформації може застосовувати обмеження в доступі до публічної інформації у випадку дотримання всіх перелічених далі вимог. Перша вимога: чи обмеження інформації відповідає захисту інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Друга вимога: чи розголошення переліченої інформації завдасть істотної шкоди цим інтересам, та якої саме. Третя вимога: чи шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

В наших випадках такого не відбулося, тому ми звернулись зі скаргою до Уповноваженого і отримали запитувані дані.

Потрібна інформація? Плати!

Поки що єдиними, хто перешкоджав нам отримати інформацію, попросивши заплатити за неї, стала селищна рада Нових Санжар.

У відповідь на запит вони надіслали два електронних листи (та один звичайною поштою), в яких були відповідно 2 і 8 додатків не дуже гарної якості, вочевидь то була частина даних, які ми просили. А іншу частину, як нам повідомили, – а це 171 (!) аркуш – ми зможемо отримати після того, як сплатимо кошти. Для того на ім’я ГО «Центру журналістських розслідувань Полтавщини «МедіаДоказ» був сформований рахунок на 2 657,34 грн. Стільки, за розрахунками селищної ради, вартує друк (2 214,45 грн) та подальше сканування роздрукованих аркушів (442,89 грн).

Чому друк одного аркуша А4 у селищній раді Нових Санжар коштує 12,95 грн, що як мінімум удвічі дорожче, ніж пропонують типографії за чорно-білий друк аркуша такого формату по області, у відповіді не уточнили.

Тут варто зробити ремарку, що стаття 21 Закону «Про доступ до інформації» передбачає, що інформація на запит надається безкоштовно. Якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більше як 10 сторінок, запитувач дійсно повинен відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Але при наданні інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Оскільки заробітна плата посадовців та й загалом розподіл бюджетних коштів, на нашу думку, суспільний інтерес становить (ми це бачимо хоча б за охопленнями, які отримують такі публікації), то ми звернулись до Євгена Воробйова, медіаюриста ГО «Платформа прав людини». Він допоміг нам скласти скаргу до Уповноваженого ВР з прав людини.

Через кілька днів надійшла відповідь, де регіональний представник Уповноваженого в Полтавській області повідомив, що оплату нам виставили правомірно, бо інформація є публічною і становить більше 10 сторінок. Ми з такою відповіддю не погодились, тому вирішили звернутись до суду.

Поки Євген Воробйов готував позовну заяву, він ще раз звернувся до Уповноваженого ВР. Після того у регіональному представництві переглянули скаргу і поновили наше право на інформацію, а попередній лист попросили вважати помилковим. У підсумку, на 25 день після того, як ми отримали рахунок, із Новосанжарської селищної ради надійшов лист, де повідомили, що у майбутньому зобов’язуються при розгляді запитів дотримуватись вимог ЗУ «Про публічну інформацію».

А надіслані нарахування по зарплатах зайняли всього 10 сторінок.

Мовчуни

У випадках, про які ми розповідали раніше, посадовці хоча б вказують, чому, на їхню думку, вони не можуть надати інформацію. Але найчастішою причиною, коли нам перешкоджали у доступі до інформації, стало мовчання.

Коли ми почали публікувати дані про зарплати керівників одних громад, мешканці інших прохали розповісти й про їхніх. Одразу кілька людей попросило нас звернути увагу на Гоголівську ОТГ, що вже наштовхнуло на думку, що керівництво не часто звітує перед громадою.

На одне із повідомлень, де ми розповіли, що не отримали даних і будемо добиватися справедливості через Уповноваженого, читачка скептично побажала нам удачі. За її словами, вона намагалась отримати цю інформацію, але не змогла.

До керівництва селища Гоголеве ми відправили два запити. На обидва не було жодної відповіді. Вже звично для себе ми написали скаргу на ім’я Дмитра Лубенця і буквально наступного дня отримали необхідні цифри. До усього, у листі за підписом селищного голови Володимира Даценка нас поінформували, що «за невідомих причин» наші запити до виконкому не надходили.

Вже потім після публікації статті про зарплати посадовців Гоголевого і розповіді, як ми їх отримували, мешканці селища у місцевій групі у Facebook назвали увесь процес «танцями з бубном». Мовляв, якщо публічну інформацію про зарплату голови селища доводиться отримувати таким чином, то із керівництвом громади щось не те.

Такі «танці із бубном» нам довелося повторювати ще 4 рази, бо наші запити проігнорували керівники Лохвиці, Зінькова, Коломацького і Сенчі. Останні, щоправда, повідомили, що в них інша офіційна електронна адреса (ми користувались даними Полтавської ОВА), тому наші запити виконком не отримав.

Але керівники Сенчі (та й Гоголевого) бодай пояснили причини мовчання. З трьох інших виконкомів, після скарги, просто надійшли дані, які ми просили. Кілька місяців потому після запитів, ніби нічого й не сталося.

Як свідчить випадок Зінькова, не виключено, що чиновники просто не хочуть добросовісно виконувати свої обов’язки. Бо поки ми займались оскарженням, у Зіньківській міській раді відбулись зміни: міський голова Сергій Максименко склав із себе повноваження, а на посаду взяли нову першу заступницю Інну Авраменко. Щоб була повна картина, ми поцікавились і її зарплатнею.

На наш електронний запит знову не було відповіді. Ми нагадали про себе повторним, на який вже надійшли дані. При цьому у листі зазначали, що відповідь нібито надіслали одразу, але Укрпоштою (такий лист ми поки що не отримували).

Найближчим часом «танці з бубном» доведеться проводити ще як мінімум 4 рази, адже нас продовжують ігнорувати посадовці Нової Галещини, Новоселівки, Щербанів та Градизька. Чому продовжують, бо ми розіслали повторні запити і поки що не отримали на жоден з них відповіді.

У випадку із повторною розсилкою ще й виявилось, що наш електронний лист не дійшов до Градизької сільради, бо вона внесла електронну адресу МедіаДоказу до «чорного списку». Схоже, це сталося після відправки запиту про зарплатню, бо більше ми з ними ніде не контактували.

Вибіркова відкритість

“А чому написали лише про одного заступника?” або «А де інформація по секретаря ради?» — фрази, які ми інколи чули після публікації матеріалів про зарплатню. Ми справді випускали деяких чиновників з виду, бо інформації про них на сайтах громад просто не було.

Від початку повномасштабного вторгнення з цих ресурсів зникли не тільки рішення сесій, бюджетні програми чи звіти керівників громад, а й навіть прізвища членів виконкомів.

Інколи доходило до смішного. До прикладу, ми не змогли знайти офіційну інформацію на сайті громади про керівництво Пришибської сільради у Кременчуцькому районі (було лише прізвище голови Валентини Городянко). Тож у запиті ми прохали надати нам інформацію за відповідними посадами. Нам надали дані сільського голови та секретаря сільради (заступників у штаті, як виявилось, немає), але їхніх прізвищ так і не назвали.

Інформацію про членів деяких рад доводилось шукати через гугл або ж «витягувати» за допомогою архівів сайтів. Втім, як свідчать коментарі або ж відповіді у запитах, що певну людину було звільнено, – така практика не завжди допомагає.

Чи покращилась ситуація станом на зараз?

Ми проаналізували сайти усіх громад Полтавської області, щоб дізнатися, чи повернулися вони до «довоєнного періоду» і діляться із громадами відкритими даними, як повинні.

Так, після повномасштабного вторгнення деякі голови ОТГ припинили публікувати звіти для громадськості про діяльність виконавчого комітету та ради, яку очолюють. Прикметно, що тут можна побачити назви тих рад, які не надавали відповіді на запити. До прикладу, ми не знайшли звітів голів за 2022 рік від Пришибської, Оболонської, Піщанської, Новогалещинської сільрад, Глобинської, Лохвицької, Хорольської та Горішньоплавнівської міських рад. З 2020-го року звіти не подали мер Пирятина та голова Козельщини.

Щодо нормативно-правових документів, то більшість ОТГ повернулись до публікації рішень виконавчого комітету та сесій вчасно, що є позитивним кроком (Решетилівська міська рада, Великосорочинська сільська рада, Комишнянська селищна рада, Великобудищанська сільська рада, Козельщинська селищна рада тощо). Однак, є випадки, коли на порталах публікують лише остаточні рішення, оминаючи проєкти, які готуються до розгляду. Так, Лубенська міська рада, припинила оновлювати проєкти рішень на офіційному вебсайті з лютого 2022 року. Проєкти рішень міської ради не публікує і Зіньківська міська рада.

Що ж до інформації про керівництво, склад виконавчого комітету, депутатський корпус, то нині вона доступна приблизно на половині сайтів ОТГ. Прикладом є Миргородська, Гребінківська, Решетилівська, Лубенська, Пирятинська міські ради та Щербанівська сільська рада. Також на більшості офіційних вебпорталів оприлюднені графіки прийому громадян представниками влади, а також є форми для електронних звернень.

Оскільки такі опції електронних звернень є на сайтах Новогалещинської та Нехворощанської ОТГ, які не відповіли на наш запит про зарплату, то ми направили запити ще й таким чином. І від Нехворощанської сільради відповідь отримали.

Але в деяких громадах інформація про керівництво до сих пір прихована. Прикладами є сільради Кам’яних Потоків, Пришибу, Білоцерківки, Шишаків, Михайлівки тощо.

Що маємо у підсумку?

Розіславши запити до 60 громад Полтавської області, у відповідь ми отримали необхідні цифри по зарплатах від 44 виконкомів (з них 5 – після «нагадування» про себе повторним запитом та 1 – після підписання запиту).

З тих 16 ОТГ, що залишились, лише 4 сільради і досі мовчать, не надавши навіть відмови. Кременчуцька і Полтавська міськради взяли 20 днів, бо, за їхніми словами, мова йде про великий обсяг даних. А от від інших 10-ти ми таки змогли отримати дані.

Так, це був довгий шлях і отримання всієї інформації забрало приблизно півроку, але вважаємо, що загалом це був позитивний досвід. Практика показує, що не військові дії перешкоджають деяким розпорядникам надати своєчасну відповідь на запит журналістів, а їхнє небажання звітувати перед громадою, яка їх обрала (особливо коли мова йде про заробітні плати, використання публічних коштів тощо).

Наш досвід свідчить, що допомогти у таких випадках можуть повторні запити, звернення до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини або ж до адміністративного суду. Адже незважаючи на воєнний стан, Україна є демократичною країною, тому наше право на доступ до інформації потрібно відстоювати.

Авторка: Альона Маліченко

Аналіз та інфографіка по відкритості даних на сайтах ОТГ: Валерія Макряшина

Це дослідження було розроблено/представлено «Центром журналістських розслідувань Полтавщини «МедіаДоказ» в рамках проєкту журналістських розслідувань «Захист Передової (Protecting the Frontline 3), що фінансується ЮНЕСКО та втілюється Інститутом висвітлення війни та миру (IWPR). Зміст дослідження є винятковою відповідальністю «МедіаДоказу» i не відображає погляди ЮНЕСКО чи Інституту висвітлення війни та миру.

Підписуйтесь на наші оновлення в телеграм та фейсбук.