Рославичі “для своїх”: як близькі родичі полтавського екссудді отримали землю в елітному селі
– Скажіть, у вас є ділянки у Рославичах?
– Угу, є.
– І вам їх виділяли у 21-му році? Можете трішки детальніше…
– Я вже точно не пам’ятаю. Здається, 21-й чи 20-й.
– Скажіть, як так вийшло? Тобто ви ж мешканець Полтавської області?
– Так.
– А чому ви звернулися туди?
– Це моє законне право. Я дізнався, що там видають, написав заяву.
– А як ви дізналися, що там видають?
– Я не пам’ятаю.
Цей забудькуватий молодий чоловік – Олександр, син колишнього полтавського судді. І цілком ймовірно, ми навряд би стали цікавитися його активами, якби саме через нього вся суддівська родина не опинилася в центрі скандалу.
Відповідно до інформації, яка міститься в матеріалах справи, у 2022-му патрульні зупинили Олександра нетверезим за кермом, а його батько, суддя Полтавського апеляційного суду Валентин Томилко, мав «неформальну розмову» з колегами про обставини складення протоколу на сина. Приватна розмова закінчилася дисциплінарним провадженням, обшуками та, зрештою, звільненням одразу двох суддів.
Але є ще одна історія, яка привертає увагу до суддівської родини. У 2021 році рідні Томилка безкоштовно отримали ділянки у «Васильківських Карпатах» – місці, де земля коштує, як квартира в пристойному ЖК в столиці.
Ми дослідили, як роздавали ділянки, хто ще їх отримав і чи зацікавились роздачею землі правоохоронці.
Розмова не суддів, а батьків
Валентин Томилко працював суддею Полтавського апеляційного суду понад 20 років. Його ім’я практично не з’являлося у ЗМІ. Аж поки у вересні 2022 року полтавські патрульні не зупинили сина посадовця, Олександра, за кермом BMW X5. Медичний огляд, проведений лікарем КП «Полтавський обласний центр залежностей Полтавської обласної ради», показав стан алкогольного сп’яніння.
Про це стало відомо завдяки дисциплінарній справі стосовно голови Полтавського апеляційного суду Сергія Гальонкіна. Тоді НАБУ зафіксувало зацікавленість Томилка у прийнятті відповідного рішення.
У матеріалах НАБУ наведено стенограму цієї розмови (викладено мовою оригіналу, Г. – це суддя Гальонкін, К. – суддя Крючко):
Г – По большому счьоту ти ж знаєш ми ж люді нормальниє, ми ж всігда на все підем. Єслі нада помогти, ми всігда поможем.
К. – Да, да. Та не, я думаю, шо…
Г – Підтримати. Тем болеє ти ж понімаєш, це діти, і…
К. – Та ну о чєм ви говоріте. Мені об’яснять вобще не надо.
<…>
Г. – Хорошо, ти тоді со мной свяжешся, да?
К. – Да. Та я думаю, що ми поможем. Ну не переживайте <…>».
Джерело фото: prosud.info/”Полтавщина”
Згодом у кабінеті судді Томилка під час обшуку знайшли 600 доларів, що, за версією слідства, могли бути неправомірною вигодою в іншій справі. Сам суддя пояснював, що це повернення гонорару після розірвання угоди з адвокатом.
У березні 2025-го Томилка тимчасово відсторонили, а 10 червня Вища рада правосуддя звільнила його, визнавши дії такими, що «підривають авторитет судової влади в суспільстві та негативно впливають на сприйняття цієї гілки влади такою мірою, що особа, яка допустила таку поведінку, не може здійснювати правосуддя іменем України». Спроба піти у відставку до того, як ВРП почала розглядати дисциплінарну справу, й зберегти довічні виплати від держави виявилася невдалою.
Сам Томилко під час розгляду дисциплінарної справи говорив ВРП, що розмова, яка відбулась між ним і Гальонкіним, – це не розмова суддів, а розмова батьків, мовляв, ділився думками про поведінку сина та дії поліції під час огляду на стан сп’яніння.
На запитання, чи втручався він у діяльність суддів, які розглядали справи щодо його сина, Валентин Томилко відповів, що «ходив і питав про особу, не хотів виглядати, що нібито не може постояти за свого сина».
До слова, після повторного розгляду суд закрив справу Олександра Томилка за відсутністю складу правопорушення. Судді Ленінського райсуду Полтави Марині Високих не вистачило як доказу відео з бодикамер патрульних про проходження медогляду в лікарні.
Історія із сином та «розмовою батьків» коштувала Валентину Томилку кар’єри. Але це не означає, що його родина залишилася ні з чим.
Васильківські Карпати
«Тут мешкає спільнота прогресивних людей, які цінують свободу, комфорт та екологічність», – говорить реклама на сайті котеджного містечка «Рославичі».
Село з однойменною назвою розташоване за 360 км від Полтави, але за 35 км від Києва. Поруч – ландшафтний заказник «Васильківські Карпати» з мальовничими луками та пагорбами. На території містечка є власні магазин, тенісний корт, а за 500 метрів – лижний курорт з підйомниками й розважальним комплексом.
Ціни відповідні. За даними сайту нерухомості LUN, вартість котеджу в «Рославичах» коливається від 6 до понад 10 мільйонів гривень.
Не з дешевих і земля під забудову. Як свідчать дані сайту з продажу й оренди нерухомості Dom.Ria, земля у селі коштує від 950 до 2000 доларів за сотку (у гривнях це від 40 до понад 82 тисяч).
Не дивно, що в «Рославичах» полюбляють селитися посадовці або їхні родичі. Наприклад, журналісти «Слідства.Інфо» розповідали, що у 2023 році мати топпосадовця СБУ Артура Лойфа придбала тут дві ділянки, де звели котедж вартістю щонайменше 150 тисяч доларів (це приблизно 6 мільйонів гривень). Сам Лойф жодного зареєстрованого на себе майна не має.
Упритул до містечка розташовані дві ділянки по 0,25 гектара. За мапою видно, що іншого заїзду до них немає, фактично це продовження «Рославичів». Власниками цих ділянок є Людмила Скальська (у дівоцтві Томилко) та Олександр Томилко. Це діти полтавського екссудді Валентина Томилка.
Родинні гектари
Рідним екссудді з Полтави земля в елітному селищі на Київщині дісталася у 2020-2021 роках. Вони мають чотири ділянки у Рославичах.
Першою ділянку отримала донька судді Людмила Скальська. У жовтні 2020 року їй надали 0,25 га під будівництво житлового будинку. Це та ділянка, що лежить упритул до котеджного містечка.
Сусідню ділянку площею 0,25 га невдовзі отримав її брат Олександр Томилко, також під забудову. Окрім того, Олександр безоплатно отримав ділянку 1,2 га для ведення особистого селянського господарства. Наприкінці 2021 року Павло Скальський, зять судді, став власником ще 0,1 га під індивідуальне будівництво.
Тобто за півтора року рідні Томилка отримали близько 1,8 гектара у престижному передмісті столиці, де земля може коштувати до двох тисяч доларів за сотку.
Ці рішення ухвалювали дві різні ради. Дві ділянки – рішенням Рославичівської сільської ради (ще до адмінреформи), дві – вже Феодосіївської сільської ради (після входження Рославичів до її складу).
У відповіді Феодосіївської ради на наш запит підтверджено: ділянка Олександра Томилка 1,2 га і ділянка Павла Скальського 0,1 га були передані на безоплатній основі.
Як пояснює Георгій Могильний, експерт з питань містобудування, це законно, адже Земельний кодекс дозволяє кожному громадянину безкоштовно отримати ділянку для різних цілей (один раз по кожному виду цільового призначення).
«Тобто, кожен формально має право отримати безкоштовно шість ділянок із різним видом використання», – каже експерт.
Також закон не вимагає, щоб людина була жителем саме тієї громади, де вона претендує на землю. Це означає, що навіть мешканець Полтави може легально отримати землю на Київщині чи в будь-якому іншому регіоні. Формально у випадку родини Томилків законодавство порушене не було.
На папері можливість отримати землю є у кожного громадянина. Але на практиці ділянки в елітному передмісті столиці вдається отримати одиницям.
Спірні гектари
Попри престижне розташування, на ділянках родини Томилків будівництво не розпочалося. Про це свідчать супутникові знімки. Ймовірно, причина у тривалих конфліктах довкола цієї землі.
У реєстрі судових рішень журналісти знайшли позов фермерського господарства «Мрія». У 2021 році воно оскаржувало рішення Рославичівської сільради, якими частину ділянок передали у приватну власність. Серед 27 відповідачів – син судді Олександр Томилко та подружжя Скальських. Цей позов вивів на старішу історію цих гектарів.
Ще у 1992 році виконком Васильківської райради видав акт на право постійного користування землею фермеру. На базі цієї землі згодом створили господарство «Мрія». У 2018 році воно перереєструвало право постійного користування вже на себе. У кадастрі тоді фігурували дві великі ділянки:
- 21,6 га (кадастровий номер 3221487300:02:008:0007)
- 8,7 га (3221487300:02:012:0168).
Але тут починаються юридичні питання:
«Право постійного користування не може бути нікому передано – це взагалі не передбачено законодавством, – пояснює експерт Георгій Могильний. – Фермерське господарство може мати таку землю лише тоді, якщо воно отримало її до змін на початку 2000-х. Якщо право перереєстрували пізніше – це вже предмет спору. І саме з цього моменту все в Рославичах пішло по колу».
Правомірність переєстрації землі стала підставою для прокуратури Київщини відкрити кримінальне провадження у 2019 році. У межах нього суд наклав арешт на обидві ділянки. Однак навіть під арештом земля почала дробитися. Приміром, ділянку 21,6 га поділили на дев’ять частин (кадастрові номери від 3221487300:02:008:0008 до 0016). Суд наклав арешт і на них.
Далі – напередодні місцевих виборів 2020 року – Васильківська райрада ухвалила рішення про розширення меж села Рославичі, включивши до них спірні гектари.
За п’ять днів до виборів голова Рославичівської сільради звернулася до суду з клопотанням про зняття арешту. Мотивували тим, що ділянки вже в межах села і рада хоче зареєструвати їх як комунальну власність. Прокуратура не заперечувала, мовляв, «потреба в арешті земельних ділянок на даний час відпала». Суд арешт зняв.
«Такий розвиток подій міг бути лише у випадку, якщо реєстрацію прав за ФГ скасували і землю вже повернули із незаконного володіння. Фактично, сільрада отримала спірну землю у своє розпорядження і була зацікавлена, щоб прокуратура відбила її у ФГ», – припускає Георгій Могильний.
Відтак два великі масиви землі перетворилися на низку менших паїв, а згодом і ці ділянки дробили далі. Поступово вони перейшли у приватну власність. Старі кадастрові номери нині неактивні, вони фігурують лише у судових ухвалах 2019-2021 років. На кадастровій мапі цих ділянок уже немає, замість них відображаються нові, з іншими межами й власниками. Через це простежити повний шлях землі до приватних рук дуже складно.
Син фермера, з яким ми поспілкувалися, має свою версію подій. Каже, що землю почали активно «перепаювати» після смерті його батька. За його припущенням, поки на землю наклали арешти і тривали суди, у сільраді ухвалювалися рішення про виділення цієї землі підставним особам. Спершу їм нібито видавали безкоштовно ділянки, а згодом вони перепродували їх далі.
На уточнення, хто саме міг стояти за цими рішеннями, чоловік порадив звернутись до тодішньої голови сільради Віри Чубенко (нині вона депутатка Феодосіївської сільради). Її реакція була емоційною:
«Шановна журналістка з Полтави. Йдіть до Юлії Ровенської, готуйте матеріал. Скільки вам заплатили? Я ваш номер запам’ятала і зараз я пишу заяву про вас до поліції, хай журналістку з Полтави беруть і дізнаються, хто це, що це за самозванці, до побачення».
Юлія Ровенська, до якої нас відправила ексголова сільради, виявилася учасницею громадської ініціативи «Голка». Вона відома своєю діяльністю із захисту Чернечого лісу на Київщині.
У розмові з нами громадська активістка поділилася версією, що загалом збігається з описаним у судових документах та словами сина фермера. З її слів, під час адмінреформи 2020 року кілька сільрад, у тому числі Рославичівська, мали увійти до Феодосіївської громади, але процес затягнувся. Через це старі ради нібито лишилися «живими» в реєстрах і могли приймати рішення про землю. Саме в цей період, на думку Ровенської, і відбулися масові переоформлення ділянок.
За словами Юлії Ровенської, нині на папері у Рославичівської сільради ще лишаються 30 гектарів, а по факту цієї землі в неї вже немає – вона роздана й приватизована. Включити її до передавального акту для Феодосіївської громади неможливо: у кадастрі це вже інші ділянки з іншими власниками.
І тут закономірно виникає питання: чи зацікавили усі ці земельні перипетії правоохоронців?
Схема на сім гектарів
Журналістам вдалося знайти кримінальне провадження, відкрите ще у березні 2021 року. За матеріалами слідства, в Україні діяла група осіб у змові з чиновниками Держгеокадастру. Вони створили механізм відведення землі у різних областях: Київській, Донецькій, Полтавській, Запорізькій, Одеській та Дніпропетровській. Схема передбачала оформлення землевпорядної документації на підставних осіб, яким ділянки безкоштовно передавали у власність або в оренду. Потім ці наділи перепродавали далі через підконтрольних людей.
Одним із таких епізодів став масив у селі Рославичі – приблизно 7 гектарів землі. За версією прокурорів, службові особи мали оформити документи й роздати ділянки на підставних осіб, які згодом переписали б землю далі.
На момент відкриття провадження ділянки вже були зачищені від багаторічних лісових насаджень – землю викорчували під майбутнє котеджне будівництво.
Серед кадастрових номерів, які фігурують у матеріалах, – і ті, що належать доньці і сину судді Томилка (ділянки із кадастровими номерами 3221487301:01:041:0134 та 3221487301:01:041:0136).
Остання ухвала у провадженні була ще у 2021 році. Ми надіслали запит до слідчого відділу Київської поліції. У відповіді повідомили: досудове розслідування у справі триває і досі.
У матеріалах фігурує цілий набір статей Кримінального кодексу: від зловживання владою та самовільного зайняття землі до шахрайства й незаконного використання надр. Нагляд за розслідуванням здійснюють прокурори Офісу Генпрокурора.
Чи є вже підозрювані – у поліції не уточнили, посилаючись на таємницю слідства та кримінальну відповідальність за розголошення його даних. Виглядає, що справа зависла без руху, ділянки продовжують залишатися у приватній власності, а відповідальність ніхто не поніс.
Ми попросили коментар у судді Томилка, однак він не відповів. Також звернулися до дітей екссудді. Людмила Скальська відмовилася відповідати на запитання, зазначивши, що журналісти «не слідчі» і вона не зобов’язана розповідати про свою приватну власність.
Її брат, Олександр Томилко, підтвердив наявність ділянки у Рославичах, але, за його словами, мало що пам’ятає про саме виділення землі:
– А чому ви звернулися туди?
– Це моє законне право. Я дізнався, що там видають, написав заяву.
– А як ви дізналися, що там видають?
– Я не пам’ятаю.
– Ну це вам хтось порадив чи як це було?
– Я ж кажу, не пам’ятаю.
– Просто це село, там дорога земля, і я так розумію, що просто так її видають не всім.
– Та я, чесно кажучи, на той момент даже не думав… Була така можливість, там видавали, то я і скористався своїм законним правом.
– Тобто вам безкоштовно їх видали, так? Ви не купували?
– У кожного громадянина є право на це.
– Добре. Скажіть, Валентин Томилко – це ваш батько?
– Так.
– Він вам якось допомагав у цьому, щоб землю отримати?
– Ні. Яким чином?.. Навіть не можу осягнути, яким чином він міг би мені допомогти.
Це журналістське розслідування проведене й опубліковане в рамках проєкту Інституту розвитку регіональної преси «Екстрена підтримка розслідувальної журналістики в України», що впроваджується за підтримки International Media Support (IMS).
Підписуйтесь на наші оновлення в фейсбук, інстаграм та телеграм
Коментарі
Залишити коментар
Щоб залишити коментар, вам потрібно увійти або зареєструватися на нашому сайті